Роман, 16 років, Кременець
Про кохану дівчину
Сьогодні вони забрали Фаню.
Я не можу передати свої почуття. Я відчуваю, що це дуже важко, соромно. За людей, які дивляться на це байдуже або зловтішаються. «Що, йому шкода євреїв? Ідіот!»
Особисті стосунки
Хіба Фаня гірша за вас?.. Єдина дівчина, з якою я завжди був відвертим. Як чудово мати друга, який розуміє тебе і відчуває те саме, що і ти. Вона була хорошою дівчиною і сміливою. Коли її забирали, вона стояла, високо тримаючи голову...
Фаню, знай, що я пам’ятаю про тебе, я не забуду про тебе, і одного дня я помщуся. Моє «перше кохання», яке залишило найчистіші спогади. Вона була моїм ідеалом.
Між людьми різного походження подеколи були складні взаємини, а нацистська пропаганда всіляко підживлювала між ними ненависть.
Молодь ставала свідком, а інколи й співучасником принижень і цькувань. Однокласників, друзів, коханих оголосили «гіршими за інших людей», бо вони були іншого походження. У цьому дітей і підлітків подеколи переконували їхні батьки, забороняючи дружити чи просто спілкуватись, шкільні вчителі, лікарі, продавці у магазинах тощо.
Водночас чимало людей не сприймали «нового порядку», за яким переслідуванню, дискримінації і вбивству підлягали євреї та роми лише за фактом свого народження. Такі люди переховували євреїв і ромів, допомагали їм отримати фальшиві документи й втекти до безпечніших місць тощо. Проте діти та підлітки могли зробити для порятунку інших дуже мало.
Які почуття в Романа, судячи з його щоденника?
Як він описує власне ставлення до різних людей
в тій ситуації?
Для чого він записує ситуацію в щоденнику?
Що для нього може бути найскладнішим?
Перегляньте відеоісторію Анни, яка стала свідком вбивства охоронця синагоги
В плеєрі натисни щоб обрати українські субтитри.
_edited.png)
(с) Stories that Move. Більше історій тут.
Від чого залежить проживання досвіду свідка? Як це може впливати на нас як свідків?
Якою може бути роль свідка? Чим можуть/не можуть допомогти свідки?
Що відчувала Анна під час і після нападу? Чому, на вашу думку, синагога завжди охоронялася? Як Анна почувається зараз, згадуючи ці події? Як описує своє ставлення до них? Що для неї найскладніше?
В чому важлива відмінність досвідів Романа та Анни?
Як можна допомогти тим (нам), хто стали свідками трагедії?