top of page
Давид, 14 років, Крайно, Польща
Про образливий плакат у селі
Scan_20180515_143918.tif

Запис у щоденнику від 12 лютого 1942 р.:


Десь через дві години прийшов сільський сторож прибити якесь оголошення. То, власне, було не оголошення, а карикатура на євреїв.

Заголовок був такий: «Єврей – то шахрай, єдиний твій ворог». А знизу підпис:
«Прочитай, читачу милий,
Що євреї наробили:
В молоко ллють брудну воду,
Замість м’яса мелють щура,
Тісто в нього з черв’яками,
Місить він його ногами».


Коли сторож це прибивав, саме йшли люди після роботи на снігу, то так сміялись, що в мене аж голова розболілась від тої ганьби, яку євреї переживають у теперішні часи. Дав би Бог, щоб та ганьба чим скоріше скінчилась.

Такі самі листівки розповсюджували і на теренах окупованої України.

Карикатури та пропаганда

Для поширення і підбурювання ненависті нацисти використовували карикатури, які вигадували спеціально навчені службовці. Дуже багато антиєврейських зображень розповсюджували у сільській місцевості, щоб вплинути навіть на тих, хто не має доступу до газет чи радіо. 

У листівках і на плакатах євреїв змальовували як винуватців усіх бід, брехунів і злодіїв. Окупанти намагалися створити негативний образ підступного створіння, що прагне нашкодити всім навколо. Використовували найгидкіші стереотипи та упередження.

Пропагандистські матеріали не завжди були ефективними, однак вони сприяли поширенню відрази, ненависті і страху до євреїв. Євреям бачити подібні плакати було неприємно та образливо, але найбільше ранила байдужість або схвалення людей.

Як бути, коли стикаєшся з пропагандою й підбурюванням до ненависті?

Чи доводилося вам бачити або чути упереджені висловлювання щодо себе? Як ви почувалися?

А якщо щодо упереджень про інших?
Чи вдавалося вам запобігати їх поширенню?

Як саме?

Перегляньте відеоісторію Дорі, яка розповідає як змінила своє ставлення до деяких жартів

Цей проєкт і виставка створені

989b8866-8016-4365-8b5b-7996c299b6b9-658

Українським центром вивчення історії Голокосту

У партнерстві з освітньою платформою “Stories that Move”

 

Тексти: Віталій Бобров, Євгенія Кіфенко, Анатолій Подольський, Надія Уфімцева.

Дизайн: Тигран Согоян. Редагування: Олена Пазюк.

Подяка за надані матеріали: Наталія Барабаш, Наталія Герасим, Анна Ленчовська, Ганна Савич, Ноа Сігал

Проект "(Не) дитячі історії" підтримується Федеральним міністерством закордонних справ в рамках програми посиленої співпраці Східного партнерства 2019/20 з громадянським суспільством і є співпрацею з транснаціональним проектом "Вчимося пам’ятати" єврейської громади Дюссельдорфа.

unnamed.png
CSC-Logo.png
unnamed (1).png
bottom of page